Інструкція по діям в разі надзвичайної ситуації

ВСТУП

Проблема захисту людини від небезпек постала водночас з появою на Землі людства. Первісна людина була тісно пов’язана з природою, тому єдині на той час були природні небезпеки.
В останні століття з’явилася група небезпек, що походять від об’єктів створених людьми, так званих антропогенних чинників: машин та механізмів, хімічних та вибухових речовин, джерел різного роду випромінювань, макро– та мікроорганізмів.
Створюючи матеріальні блага, з розвитком цивілізації людство створює все більше ситуацій, коли її ж творіння становлять загрозу для неї самої.
Можна наводити багато прикладів, які свідчать про людські зусилля, спрямовані на власну безпеку, та водночас можна навести слова Ламарка, сказані ним ще у 1809 році: «Інколи здається, що призначення людини полягає в тому, щоб знищити свій рід, попередньо зробивши земну кулю непридатною для життя».
У такій ситуації зрозумілим є те, що кожна людина повинна усвідомлювати надзвичайну важливість питання безпеки життєдіяльності, а часто і питання особистого захисту і виживання в тих чи інших обставинах.
Подані нижче матеріали повинен знати кожний громадянин. Ці елементарні знання врятували тисячі людей від хвороб, каліцтва та загибелі. В нашому буремному світі завжди потрібно пам’ятати, що небезпеку дешевше і легше попередити ніж ліквідовувати її наслідки.

1. ХАРАКТЕРИСТИКА НЕБЕЗПЕК ТА ДІЇ НАСЕЛЕННЯ ПІД ЧАС СТИХІЙНОГО ЛИХА

До явищ стихійного лиха, які можливі на території Рівненської області відносяться:

  • торф’яні та лісові пожежі;
  • сильні вітри;
  • шквали;
  • смерчі;
  • повені;
  • селеві,
  • потоки;
  • хуртовини;
  • в рідких випадках можливі землетруси.

Про загрозу виникнення стихійного лиха населення оповіщається через радіомовні станції, телебачення і, якщо дозволяє час, через засоби друку. В інформації вказується характер прогнозованого природного катаклізму, його масштаби, час виникнення і можливі наслідки. Також даються рекомендації щодо дій попереджувального характеру під час і після надзвичайної ситуації.

1.1 СИЛЬНІ ВІТРИ, ШКВАЛИ, БУРЕВІЇ, СМЕРЧІ

Сильні вітри, шквали та смерчі – стихійне лихо, яке виникає в будь–яку пору року. Синоптики відносять їх до надзвичайних подій із помірною швидкістю поширення, тому найчастіше вдається оголосити штормове попередження.

Фактори небезпеки сильних вітрів, шквалів та смерчів:

  • травмування, а часом і загибель людей;
  • руйнування інженерних споруд та систем життєзабезпечення, доріг та мостів, промислових і житлових будівель.

Сильні вітри, як правило, супроводжуються зливами, що призводять до затоплень місцевості.

Дії при отриманні загрози штормового попередження і під час стихійного лиха:

  • уважно слухайте інформацію по телевізору та радіоприймачу про обстановку (час, напрямок руху та силу вітру), рекомендації про порядок дій;
  • зберігайте спокій, попередьте сусідів, надайте допомогу інвалідам, дітям та людям похилого віку;
  • підготуйте документи, одяг та зберіть найбільш необхідні і цінні речі, невеликий запас продуктів харчування на декілька днів, питну воду, медикаменти, кишеньковий ліхтарик, приймач на батарейках;
  • підготуйтесь до відключення електромережі, закрийте газові крани, загасіть вогонь у грубах;
  • поставте на підлогу речі, які можуть впасти і спричинити травми. Не ставте ліжко біля вікна;
  • щільно закрийте вікна, двері, горищні люки і вентиляційні отвори; віконне скло заклейте смугами паперу, по можливості, захистіть віконницями або щитами;
  • до початку негоди перейдіть у більш стійку капітальну будівлю, сховайтеся в підвалі або віддаленому від дерев і будинків погребі. Не переходьте у іншу будівлю під час буревію – це небезпечно;
  • якщо ви у човні й отримали штормове попередження або бачите наближення поганої погоди, негайно пливіть до берега;
  • не намагайтесь перейти в іншу будівлю – це небезпечно;
  • не користуйтеся ліфтами. Електромережу можуть раптово вимкнути;
  • зупиніться, якщо ви їдете автомобілем. Виходьте і швидко ховайтесь у міцній будівлі або на дні будь–якого заглиблення;
  • уникайте різноманітних споруд підвищеного ризику.

Дії після стихійного лиха:

  • допоможіть, по можливості, постраждалим, викличте медичну допомогу тим, хто її потребує.
  • переконайтесь, що ваше житло не отримало ушкоджень. Перевірте зовнішнім оглядом стан мереж електро–, та водопостачання.
  • не користуйтеся відкритим вогнем, освітленням, нагрівальними приладами, газовими плитами і не вмикайте їх доти доки не будете впевнені, що не має витоку газу. Не користуйтеся телефоном, окрім як для повідомлення про серйозну небезпеку.
  • не виходьте відразу на вулицю – після того, як вітер стихне, через кілька хвилин шквал може повторитися.
  • будьте обережні, виходячи з будинку. Остерігайтесь: частини конструкцій та предметів, які нависають на будинках; обірваних дротів від ліній електромереж; розбитого скла та інших джерел небезпеки.

1.2 ЗАТОПЛЕННЯ, ПОВЕНІ, ПАВОДКИ

Територія Рівненської області характеризується досить густою гідрологічною сіткою. Після тривалих сильних дощів, інтенсивного танення снігу можливе підняття води вище звичайного рівня і затоплення значної частини суші. Фактори небезпеки повеней та паводків: руйнування будинків та будівель, мостів; розмив залізничних та автомобільних шляхів; аварії на інженерних мережах; знищення посівів; жертви серед населення та загибель тварин. Внаслідок повені, паводку починається просідання будинків та землі, виникають зсуви та обвали.

При отриманні повідомлення про загрозу затоплення:

  • зберігайте спокій, уникайте паніки;
  • швидко зберіть необхідні документи, коштовності, ліки, продукти харчування та інші необхідні речі;
  • перенесіть більш цінні речі та продовольство на верхні поверхи або підніміть на верхні полиці;
  • надайте допомогу дітям, інвалідам та людям похилого віку. Вони підлягають евакуації в першу чергу. Дізнайтеся у місцевих органах державної влади та місцевого самоврядування місце збору мешканців для евакуації та готуйтеся до неї;
  • по можливості негайно залиште зону затоплення;
  • підготуйте документи, одяг, найбільш необхідні речі, запас продуктів харчування на декілька днів, медикаменти. Складіть все у валізу. Документи зберігайте у водонепроникному пакеті;
  • перед виходом з будинку вимкніть електрику та газ, загасіть вогонь у грубах. Зачиніть вікна та двері;
  • відчиніть хлів – дайте худобі можливість рятуватися або переженіть її на підвищені місця;
  • підніміться на верхні поверхи. Якщо будинок одноповерховий – займіть горішні приміщення. Перенесіть більш цінні речі та продовольство на верхні поверхи або підніміть на верхні полиці;
  • до прибуття допомоги залишайтесь на верхніх поверхах, дахах, деревах чи інших підвищеннях, сигналізуйте рятувальникам, щоб вони мали змогу швидко вас знайти;
  • перевірте, чи немає поблизу постраждалих, надайте їм, по можливості допомогу;
  • потрапивши у воду, зніміть з себе важкий одяг та взуття, відшукайте поблизу предмети, якими можна скористатися до одержання допомоги;
  • не переповнюйте рятувальні засоби (катери, човни, плоти та інше).

Дії після повені, паводка

  • переконайтесь, що ваше житло не отримало внаслідок повені ніяких ушкоджень та не загрожує заваленням, відсутні провалини в будинку і навколо нього, не розбите скло і немає небезпечних уламків та сміття.
  • не користуйтесь електромережею до повного осушення будинку. Електроприладами можна користуватися тільки після їх ретельного просушування.
  • обов’язково кип’ятіть питну воду, особливо з джерел водопостачання, які були підтоплені.
  • просушіть будинок, проведіть ретельне очищення та дезінфекцію забрудненого посуду і домашніх речей та прилеглої до будинку території.
  • здійснюйте осушення затоплених підвальних приміщень поетапно, з розрахунку 1/3 об’єму води на добу.
  • заборонено вживати продукти, які були підтоплені водою під час повені. Позбавтеся від них та від консервації, що була затоплена водою і отримала ушкодження.
  • все майно, що було затопленим, підлягає дезінфекції.
  • Дізнайтеся у місцевих органах державної влади та місцевого самоврядування адреси організацій, що відповідають за надання допомоги потерпілому населенню.

1.3 ЗЕМЛЕТРУС

Землетрус – це підземні поштовхи і коливання земної поверхні, що виникають внаслідок раптових зміщень і розривів у земній корі або верхній частині мантії Землі, які передаються на великі відстані у вигляді потужних коливань.
Землетруси завжди викликали у різних людей розлад психіки, що проявлявся у неправильній поведінці. Слідом за гострою руховою реакцією часто настає депресивний стан з загальною руховою загальмованістю. Внаслідок цього, як показує статистика, більша частина отриманих травм серед населення пояснюється підсвідомими діями потерпілих, обумовленими панічним станом і страхом.
Запобігти землетрусу неможливо, але у випадку оповіщення про загрозу виникнення землетрусу чи появи його ознак слід діяти швидко, але спокійно, впевнено і без паніки.

Фактори небезпеки землетрусів: руйнування будівельних конструкцій будинків та споруд; руйнування на потенційно небезпечних об’єктах, нафто– та газопроводах; утворення завалів; руйнування систем життєзабезпечення та розлами земної кори. Додатковою небезпекою є повторні поштовхи.

Дії у випадку загрози виникнення землетрусу:

  • Уважно слухайте інформацію про обстановку та інструкції про порядок дій, не користуйтеся без потреби телефоном.
  • Зберігайте спокій, попередьте сусідів, надайте допомогу інвалідам, дітям та людям похилого віку.
  • Навчіть дітей, як діяти під час землетрусу.
  • Дізнайтеся у місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування місце збору мешканців для евакуації. Завчасно вирішіть, де буде місце зустрічі вашої родини у разі евакуації.
  • Одягніться, візьміть документи та зберіть найбільш необхідні речі, невеликий запас продуктів харчування на декілька днів, питну воду, медикаменти, кишеньковий ліхтарик.
  • Від’єднайте всі електроприлади від електромережі, вимкніть газ та систему нагрівання.
  • Поставте на підлогу більш важкі та великі речі. Закріпіть речі, які можуть впасти і спричинити травми. Не ставте ліжко біля вікна з великим склом.
  • Тримайте у зручному місці один або декілька вогнегасників. Тримайте шланги для поливу саду підключеними до кранів.
  • З’ясуйте чи не знаходиться ваше житло чи місце роботи під загрозою затоплення (у разі руйнування греблі), зсуву або дії іншого стихійного лиха.
  • Виведіть худобу на більш безпечну місцевість.

Дії під час землетрусу:

  • зберігайте спокій, уникайте паніки.
  • дійте негайно, як тільки відчуєте коливання ґрунту або споруди, головна небезпека, яка вам загрожує – це предмети і уламки, що падають.
  • швидко залишіть будинок та відійдіть від нього на відкрите місце, якщо ви знаходитесь на першому – другому поверсі.
  • негайно залишіть кутові кімнати, якщо ви знаходитесь вище другого поверху.
  • негайно перейдіть у більш безпечне місце, якщо ви знаходитесь у приміщенні. Станьте в отворі внутрішніх дверей або у кутку кімнати, подалі від вікон і важких предметів.
  • не кидайтесь до сходів або до ліфта, якщо ви знаходитесь у висотній споруді вище п’ятого поверху. Вихід зі споруди найбільш буде заповнений людьми, а ліфти вийдуть з ладу.
  • вибігайте з будинку швидко, але обережно. Остерігайтесь уламків, електричних дротів та інших джерел небезпеки.
  • віддаліться від високих споруд, шляхопроводів, мостів та ліній електропередач.
  • зупиніться, якщо ви їдете автомобілем, відчиніть двері та залишайтесь у автомобілі до припинення коливань.
  • перевірте чи немає поблизу постраждалих, сповістіть про них рятувальників та, по можливості, надайте допомогу.

Дії після землетрусу:

  • зберігайте спокій, заспокойте дітей та тих, хто отримав психічну травму в результаті землетрусу, оцініть ситуацію.
  • допоможіть, по можливості, постраждалим, викличте медичну допомогу тим, хто її потребує.
  • переконайтесь, що ваше житло не отримало ушкоджень. Будьте дуже обережні, може статися раптове обвалення, загрожує небезпека від витоку газу, від ліній електромереж, розбитого скла.
  • перевірте зовнішнім оглядом стан мереж електро–, газо– та водопостачання.
  • обов’язково кип’ятіть питну воду, вона може бути забруднена.
  • перевірте чи немає загрози пожежі.
  • не користуйтеся відкритим вогнем, освітленням, нагрівальними приладами, газовими плитами і не вмикайте їх до того часу, доки не будете впевнені, що немає витоку газу.
  • не користуйтеся довго телефоном, окрім як для повідомлення про серйозну небезпеку.
  • не поспішайте з оглядом міста, не відвідуйте зони руйнувань, якщо там не потрібна ваша допомога.
  • уникайте морського узбережжя, де може виникнути небезпека від морських хвиль, спричинених сейсмічними поштовхами.
  • будьте готові до повторних поштовхів. Часто вони призводять до додаткових руйнувань.
  • дізнайтеся у місцевих органах державної влади та місцевого самоврядування адреси організацій, які відповідають за надання допомоги потерпілому населенню.

1.4. СНІГОВІ ЗАМЕТИ (ХУРТОВИНИ)

Зимові прояви стихійних сил природи нерідко виявляються у снігових заметах унаслідок снігопадів і хуртовин. Снігопади, тривалість яких може бути від 16 до 24 годин, дуже впливають на господарську діяльність населення, особливо з наступним різким похолоданням (сильний мороз) або потепління (швидке танення снігу або ожеледь). Негативний вплив цих явищ приводить до того, що різко погіршується видимість, переривається транспортне сполучення як внутрішньоміське, так і міжміське. Випадання снігу з дощем при зниженій температурі повітря і ураганному вітрі створює умови для зледеніння ліній електропередач, зв’язку, контактних мереж електротранспорту, а також покрівель будівель, різного роду опор і конструкцій, що нерідко викликає їх руйнування.
Особливу небезпеку снігові замети створюють для людей, захоплених у дорозі, далеко від людського житла. Заметені снігом дороги, втрата видимості викликають повну дезорієнтацію на місцевості. З оголошенням штормового попередження – необхідно обмежити пересування, особливо на власному транспорті, створити удома необхідний запас продуктів (води, палива), виконати герметизацію житлових приміщень, що допоможе зберегти тепло і зменшить витрати палива.
Під час руху на автомобілі не варто намагатися подолати снігові замети, необхідно зупинитися, повністю закрити жалюзі машини, укрити двигун зі сторони радіатора. Якщо є можливість, автомобіль треба встановити двигуном у навітряну сторону. Періодично треба виходити з автомобіля, розгрібати сніг, щоб не опинитися похованим під снігом. Крім того, не занесений снігом автомобіль – гарний орієнтир для пошукової групи. Двигун автомобіля необхідно періодично прогрівати для уникнення «розморожування двигуна». При прогріванні автомобіля важливо не допускати затікання в кабіну (кузов, салон) вихлопних газів; з цією метою важливо слідкувати, щоб вихлопна труба не завалювалася снігом.
Якщо у дорозі разом опинилося декілька чоловік (на декількох автомобілях), доцільно зібратися разом і використати один автомобіль як укриття; із двигунів необхідно злити воду.
Ні в якому разі не можна залишати укриття – автомобіль: у сильний снігопад (хуртовину) орієнтири, які здавалися надійними з першого погляду, через декілька десятків метрів можуть бути загублені.
У сільській місцевості з отриманням штормового попередження необхідно терміново заготувати у необхідній кількості харч і воду для тварин.
Під час ожеледиці пересування пішоходів ускладнюється, обвалення різних конструкцій і предметів під навантаженням стане реальною загрозою для людей (травматизм). Слід уникати перебування у старих будівлях, під лініями електропередач і зв’язку та поблизу їх опор, під деревами.

2. ДІЇ НАСЕЛЕННЯ ПРИ ПОЖЕЖАХ

Пожежа – це неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що розповсюджується в часі і просторі та супроводжується знищенням матеріальних цінностей, створює загрозу життю і здоров’ю людей, довкіллю.
На житловий сектор припадає понад – 85 % пожеж і більша частина збитків від них.

Основними причинами пожеж у житлових будинках є:

  • необережне поводження з вогнем;
  • порушення правил монтажу та експлуатації електрообладнання і побутових електроприладів, пічного опалення;
  • пустощі дітей з вогнем.

В житлових будівлях можуть горіти: будівельні конструкції, меблі, одяг, килимові вироби, тепло–, звукоізоляційні та оздоблювальні матеріали. Пожежну небезпеку житлових приміщень підвищують наявність підвалів та горищ, господарських сараїв, вбудованих закладів торгівлі, побутового обслуговування, примикаючи чи вбудовані гаражі, лазні.

Небезпечні фактори пожежі
Небезпечні фактори пожежі – це фактори пожежі, вплив яких призводить до травм, отруєння, або загибелі людей, а також до матеріальних збитків.

Виходячи з аналізу пожеж та загибелі людей на них виділяють такі небезпечні фактори:

  1. Підвищена температура оточуючого середовища. Вдихання розігрітого повітря й продуктів горіння призводить до ураження й некрозу верхніх дихальних шляхів. Підвищена температура здатна викликати також опіки шкіри. Ефект впливу високої температури на організм людини значною мірою залежить від вологості повітря – чим вища вологість, тим нижча критична температура, яку людина здатна перенести без негативних наслідків. Для початкової стадії пожежі, яка характеризується порівняно високою вологістю, критична температура знаходиться в межах 60 – 700С.
  2. Відкритий вогонь та променисті потоки. Вплив променистих потоків на людину залежить від інтенсивності опромінювання, а саме: чим вища інтенсивність випромінювання, тим менше часу людина здатна витримати вплив променистих потоків. В якості критичної може бути прийнята інтенсивність 3000 Вт/м2, при якій больове відчуття з’являється приблизно за 10 – 15 секунд. Людина здатна переносити це значення теплового випромінювання 30 – 40 секунд
  3. Токсичні продукти горіння. Найчастіше під час пожежі люди отримують смертельне отруєння оксидом вуглецю (СО) (чадним газом). Його небезпека полягає не тільки у сильному токсичному ефекті (у 200–300 разів інтенсивніше реагуючи з гемоглобіном крові він блокує здатність кров’яних тілець постачати кисень до організму і викликає кисневе голодування), але й відносно великою концентрацією в продуктах горіння.
    Діоксид вуглецю (СО2) призводить до смерті при значних концентраціях (8–10%), яка на пожежах зустрічається досить рідко. Однак і невелика його концентрація призводить до збільшення частоти дихання, тим самим збільшуючи поглинання інших токсичних продуктів горіння;
    Окремі пожежі (при горінні полімерних матеріалів) супроводжуються виділенням в навколишнє середовище таких токсичних сполук, як ціаністий водень, фосген, оксид азоту, хлористий водень, незначна доза яких є смертельною для людини.
  4. Понижена концентрація кисню. За нормальних умов у атмосферному повітрі міститься близько – 21% кисню. Зниження його концентрації лише на – 3% здатне викликати погіршення рухових функцій організму. Небезпечною вважається концентрація кисню – 14%, бо при цьому втрачається координація рухів, погіршується здатність адекватно оцінювати навколишню ситуацію, утруднюється евакуація людей. При вмісті кисню 10 – 11% смерть настає на протязі декількох хвилин.
  5. Задимлення. Дим активно впливає на слизову оболонку органів дихання, викликає сльозотечу, сильний кашель, навіть набряк легенів. Сильне задимлення приміщень і шляхів евакуації призводить до втрати орієнтування в середовищі, внаслідок чого може виникнути паніка.
  6. Руйнування будівельних конструкцій, агрегатів, установок, вибухи технологічного обладнання та приладів, витікання небезпечних речовин, що відбуваються внаслідок пожежі. Вказані чинники окрім механічного травмування людей також суттєво впливають на їх психіку, що, у свою чергу, значно ускладнює успішну евакуацію і надання ефективної допомоги.
  7. Паніка. Під впливом вищенаведених факторів пожежі фізичний і особливо морально–психічний стан людини може швидко зазнати суттєвих змін, поведінка повністю вийти як з–під власного, так і з–під стороннього контролю. Щоб не допустити паніки кожен повинен знати де знаходяться засоби пожежогасіння та вмійте ними користуватися.

Користування первинними засобами пожежогасіння:

До первинних засобів пожежогасіння відносяться:

  • пожежний інвентар – покривала із негорючого теплоізоляційного полотна (азбестові і брезентові), ящики з піском, бочки з водою, пожежні відра, совкові лопати;
  • пожежний інструмент – гаки, лопати, ломи, сокири, тощо;
  • вогнегасники.

За видом вогнегасячої речовини вогнегасники поділяються на:

  • водяні;
  • водопінні;
  • порошкові;
  • газові (вуглекислотні, хладонові);
  • комбіновані.

Для приведення в дію водяного вогнегасника необхідно:

  • висмикнути запобіжну чеку;
  • натиснути й відпустити кнопку, в результаті чого руйнується мембрана газового балону і газ–витискувач створює в середині корпусу надлишковий тиск;
  • гнучкий шланг спрямувати на осередок пожежі;
  • натиснути на важіль подачі вогнегасячої речовини;
  • для припинення подавання вогнегасячої речовини необхідно відпустити важіль.

Для приведення в дію водопінного вогнегасника (закачного типу) потрібно зірвати пломбу, висмикнути запобіжне кільце. Потім спрямуйте гнучкий шланг з піногенератором на поверхню, яка горить та натисніть на важіль подачі гасячої речовини.

Для приведення в дію порошкового вогнегасника необхідно:

  • висмикнути запобіжну чеку;
  • гнучкий шланг спрямувати на осередок пожежі;
  • натиснути на важіль подачі вогнегасячої речовини;
  • для припинення подачі вогнегасячої речовини необхідно відпустити важіль.

Перед приведенням в дію вуглекислотного вогнегасника спрямуйте його розтруб на осередок пожежі та висмикніть запобіжну чеку. Після чого потрібно натиснути на важіль одночасно тримаючись за ручку вогнегасника та розпочати гасіння осередку пожежі вогнегасячою речовиною до повного закінчення горіння. Не тримайте розтруб незахищеною рукою – можна обморозити руку.
Вибір типу та визначення необхідної кількості вогнегасників здійснюється залежно від їх вогнегасної спроможності, граничної площі, класу пожежі горючих речовин та матеріалів у захищуваному приміщенні. На кожному вогнегаснику наносяться символи класів пожеж, для гасіння яких він призначений.
Громадські і адміністративно–побутові будинки на кожному поверсі повинні мати не менше двох переносних вогнегасників. Вогнегасники слід розміщувати у легкодоступних і помітних місцях, а також поблизу місць, де найбільш імовірна поява осередків пожежі.
Для приведення в дію пожежних кранів, які знаходяться в будинку (споруді), необхідно відкрити двері шафи і розкатати в напрямку пожежі рукав. Відкрийте вентиль поворотом маховичка крану проти ходу годинникової стрілки і спрямуйте струмінь води зі ствола на осередок горіння.

Пожежа застала вас у приміщенні:

  • завжди потрібно якнайшвидше залишити активну зону горіння (місце в районі пожежі, де є задимлення та підвищена температура;
  • рухатись у приміщенні, яке заповнене димом потрібно повзком тому, що більшість нагрітих отруйних продуктів горіння та дим скупчуються у верхній частині приміщення (температура у приміщенні, де відбувається горіння на рівні очей у 6 разів вища, ніж температура на рівні підлоги!). З тієї ж причини, якщо ви прокинулись від шуму пожежі і запаху диму, не сідайте в ліжку, а скотіться з нього на підлогу та повзіть під хмарою диму до дверей приміщення;
  • перед виходом з приміщення обережно доторкніться до дверей тильною стороною долоні. Якщо двері не гарячі, то обережно привідкрийте їх прикриваючи корпус тіла дверним полотном (в жодному разі не можні різко відкривати або вибивати двері, бо миттєвий доступ кисню може викликати викид полум’я) та, попередньо впевнившись, що на шляху евакуації немає сильного задимлення і високої температури швидко виходьте. Якщо двері гарячі – не відчиняйте їх, дим та полум’я не дозволять вам вийти, по можливості шукайте інший вихід;
  • якщо ви опинились у приміщенні, відрізаними вогнем, димом, високою температурою від основних шляхів евакуації, то насамперед необхідно перешкодити доступу цих небезпечних факторів пожежі. Для цього щільно закрийте двері, а всі щілини і отвори закрийте будь–якою зволоженою тканиною щоб уникнути подальшого проникнення диму (бажано не використовувати синтетичні тканини, бо їх термічний розклад супроводжується утворенням високотоксичних речовин);
  • коли ви опинилися біля вікна присядьте, глибоко вдихніть повітря, трохи привідкрийте його та дихайте через щілину. Якщо ж самостійно відкрити вікно ви не в змозі – розбийте віконне скло твердим предметом та зверніть на себе увагу людей, які можуть викликати пожежну охорону;
  • ніколи не стрибайте з вікна без конечної необхідності (кожен другий стрибок з четвертого поверху при пожежі є смертельним);
  • потрібно пам’ятати, що під час пожежі категорично заборонено користуватися ліфтами.

У всіх випадках, якщо це можливо, викличте пожежну охорону за телефоном «01».

Заходи щодо рятування потерпілих з будинків, які горять, та під час гасіння пожежі:

  • перед тим, як увійти в приміщення, що горить, накрийтеся мокрою ковдрою, будь–яким одягом чи щільною тканиною;
  • відкрийте обережно двері в задимлене приміщення, прикриваючи корпус тіла дверним полотном, щоб уникнути спалаху полум’я від швидкого припливу свіжого повітря;
  • у дуже задимленому приміщенні рухайтесь поповзом або пригинаючись;
  • для захисту від чадного газу по можливості дихати через зволожену тканину;
  • у першу чергу рятуйте дітей, інвалідів та старих людей;
  • пам’ятайте, що маленькі діти від страху часто ховаються під ліжко, в шафу чи забиваються у куток;
  • побачивши людину на якій горить одяг, зваліть її на землю та швидко накиньте будь–яку ковдру чи покривало (бажано зволожену) і щільно притисніть до тіла, при необхідності, викличте медичну допомогу;
  • якщо загорівся ваш одяг, падайте на землю і перекачуйтесь, щоб збити полум’я, в жодному разі не біжіть – це ще більше роздуватиме вогонь;
  • під час гасіння пожежі використовуйте вогнегасники, пожежні гідранти, воду, пісок, землю, кошму та інші засоби гасіння вогню;
  • бензин, гас, органічні масла та розчинники, що загорілися, гасіть тільки за допомогою пристосованих видів вогнегасників, засипайте піском або ґрунтом, а якщо осередок пожежі невеликий, накрийте його азбестовим чи брезентовим покривалом, зволоженою тканиною чи одягом;
  • якщо горить електричне обладнання або проводка, спочатку вимкніть рубильник, вимикач або електричні пробки, а потім починайте гасити вогонь.

Ви опинилися у осередку пожежі за межами приміщення:

  • не панікуйте, виходьте швидко, перпендикулярно напряму розповсюдження вогню долаючи край вогню проти вітру, закривши голову і обличчя одягом;
  • якщо втекти від пожежі неможливо, то вийдіть на відкриту місцевість, ввійдіть у водойму або накрийтесь мокрим одягом і дихайте повітрям, що знаходиться безпосередньо над поверхнею землі (там менше задимлене повітря), рот і ніс при цьому прикривайте одягом чи шматком будь–якої зволоженої тканини;
  • гасити полум’я невеликих низових пожеж можна, збиваючи полум’я гілками листяних порід дерев, заливаючи водою, закидаючи вологим ґрунтом та затоптуючи ногами. Будьте обережні в місцях горіння високих дерев, вони можуть завалитися та травмувати;
  • під час гасіння пожежі, не відходьте далеко від доріг та просік, не випускайте з уваги інших учасників гасіння пожежі, підтримуйте з ними зв’язок за допомогою голосу;
  • будьте особливо обережні у місцях торф’яних пожеж, враховуйте, що там можуть утворюватися на глибині порожнини, тому пересувайтеся ретельно перевіряючи палицею шлях на торфовищах, де сталася пожежа;
  • після виходу із осередку пожежі повідомте місцеву адміністрацію та пожежну службу (тел. «01») про місце, розміри та характер пожежі.

Перша допомога при опіках
Перша допомога повинна бути спрямована на припинення впливу ви¬сокої температури на потерпілого. Вертикальне положення тіла сприяє роз¬повсюдженню опіків на обличчя, загорянню волосся та ураженню органів дихання. Тому потерпілого кладуть в горизонтальне положення та швидко гасять одяг, що горить, будь–яким способом (накривають покривалом, зали¬вають водою, закидають піском).
При невеликому опіку (І ступеня) необхідно підставити обпечене місце під струмінь холодної води (уникаючи при цьому переохолодження постраждалого, особливо взимку) та тримати до стихання болю, а потім змазати уражену ділянку спиртом або одеколоном, не накладаючи пов’язки.
При сильних опіках та утворенні пухирів необхідно накласти на них стерильну антисептичну пов’язку. У разі відсутності такого роду матеріалів використовують чистий рушник, простирадло, хустинку тощо.
При великих опікових ураженнях шкіри треба негайно викликати швидку допомогу, закутати потерпілого чистими пропрасованими рушника¬ми, простирадлом, дати знеболювальні препарати та велику кількість рідини (чай, мінеральну воду).

При сильних опіках не можна:

  • обробляти шкіру спиртом, одеколоном (це викликає сильну печію та біль);
  • проколювати пухирі, що утворилися (вони охороняють рану від інфекції)
  • прикривати опіки тканиною з ворсом;
  • змащувати шкіру жиром, розчином брильянтовим зеленим, міцним розчином марганцевокислого калію, засипати порош¬ками (це перешкоджає подальшому лікуванню);
  • зривати прилиплі до місця опіку частини одягу, доторкатися до нього руками (може потрапити інфекція). Знімати предмети одягу, які згоріли або ще тліють, можна лише у тому випадку, якщо вони не пристали до уражених місць постраждалого;
  • дозволяти потерпілому самостійно пересуватися (можливий шок);
  • поливати пухирі та обвуглену шкіру водою.

3. ДІЇ НАСЕЛЕННЯ ПРИ АВАРІЯХ НА АТОМНИХ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЯХ

Радіація на Рівненщині

Територія Рівненської області характеризується помірним рівнем природного радіаційного фону, який, за даними багаторічних спостережень гідрометеослужби, складав: у Рівному – 7–9, у Дубному – 5–6, У Сарнах – 8–9 мР/год.
Основні проблеми радіації на Рівненщині пов’язані з антропогенними факторами (штучними джерелами радіаційного випромінювання), серед яких виділяються два головних аспекти і по–перше, наявність діючих центрів атомної енергетики, і, по–друге, – покриття території області “Чорнобильською хмарою” під час катастрофи 1986 року.
Перший аспект зумовлюється розміщенням області між двома діючими АЕС, що вже саме собою може розглядатися як унікальне явище на території держави: жодна з областей України (за винятком хіба що Запорізької) не може “похвалитися” таким сусідством. Це створює потенційну небезпеку і в першу чергу в зв’язку з поки що погано вивченими наслідками систематичного впливу малих доз випромінювання на людський організм, особливо на територіях, що безпосередньо прилягають до атомних станцій. Навряд чи можна надто оптимістично ставитися до ймовірності виникнення серйозних аварійних ситуацій, особливо якщо брати до уваги відверто невдалу побудову перших двох блоків Рівненської АЕС, розташованих поблизу тектонічно активної розломної зони та ще й в області поширення карстонебезпечного карбонатного (крейдяного) поля.
Факторами небезпеки радіації є: забруднення навколишнього середовища, небезпека для всього живого, що опинилося на забрудненій місцевості (загибель людей, тварин, знищення посівів та н..), внаслідок радіаційної аварії.

Дії у випадку загрози виникнення радіаційної небезпеки:

  • При оголошенні небезпечного стану не панікуйте, слухайте повідомлення.
  • Попередьте сусідів, надайте допомогу інвалідам, дітям та людям похилого віку.
  • Дізнайтеся про час та місце збору мешканців для евакуації.
  • Зменшіть проникнення радіаційних речовин в квартиру (будинок): щільно закрийте вікна та двері, щілини заклейте.
  • Підготуйтеся до можливої евакуації: упакуйте у герметичні пакети та складіть у валізу документи, цінності та гроші, предмети першої необхідності, ліки, мінімум білизни та одягу, запас консервованих продуктів на 2–3 доби, питну воду. Підготуйте найпростіші засоби санітарної обробки (мильний розчин для обробки рук).
  • Перед виходом з приміщення від’єднайте всі споживачі електричного струму від електромережі, вимкніть газ та воду.

Дії у випадку раптового виникнення радіаційної небезпеки:

  • З одержанням повідомлення про радіаційну небезпеку негайно укрийтеся в будинку. Стіни дерев’яного будинку послаблюють іонізуюче випромінювання в 2 рази, цегляного – у 10 разів; заглиблені укриття (підвали): з покриттям із дерева у 7 разів, з покриттям із цегли або бетону у 40 – 100 разів.
  • Уникайте паніки. Слухайте повідомлення органів влади з питань надзвичайних ситуацій.
  • Зменшіть можливість проникнення радіаційних речовин в приміщення.
  • Проведіть йодну профілактику. Йодистий калій вживати після їжі разом з чаєм, соком або водою 1 раз на день протягом 7 діб: дітям до двох років – по 0,040 г на один прийом; дітям від двох років та дорослим – по 0,125 г на один прийом. Водно–спиртовий розчин йоду приймати після їжі 3 рази на день протягом 7 діб: дітям до двох років – по 1–2 краплі 5% настоянки на 100 мл молока(консервованого) або годувальної суміші; дітям від двох років та дорослим – по 3–5 крапель на стакан молока або води. Наносити на поверхню кінцівок рук настоянку йоду у вигляді сітки 1 раз на день протягом 7 діб.
  • Уточніть місце початку евакуації. Попередьте сусідів, допоможіть дітям, інвалідам та людям похилого віку. Вони підлягають евакуації в першу чергу.
  • Швидко зберіть необхідні документи, цінності, ліки, продукти, запас питної води, найпростіші засоби санітарної обробки та інші необхідні вам речі у герметичну валізу.
  • По можливості негайно залишіть зону радіоактивного забруднення.
  • Перед виходом з будинку вимкніть джерела електро–, водо– і газопостачання, візьміть підготовлені речі, одягніть протигаз (респіратор, ватно–марлеву пов’язку), верхній одяг (плащ, пальто, накидка), гумові чоботи.
  • З прибуттям на нове місця перебування, проведіть дезактивацію засобів захисту, одягу, взуття та санітарну обробку шкіри на спеціально обладнаному пункті або ж самостійно (зняти верхній одяг, ставши спиною проти вітру, витрясти його; повісити одяг на перекладину, віником або щіткою змести з нього радіоактивний пил та вимити водою; обробити відкриті ділянки шкіри водою або розчином (типу ІПП–8), який буде виданий кожному). Для обробки шкіри можна використовувати марлю чи просто рушники.
  • Дізнайтеся у місцевих органів державної влади адреси організацій, що відповідають за надання допомоги потерпілому населенню.

Запам’ятайте!

  • Використовуйте для харчування лише продукти, що зберігалися у зачинених приміщеннях, консервацію і не зазнали радіоактивного забруднення; не вживайте овочі, які росли на забрудненому грунті; не пийте молоко від корів, які пасуться на забруднених пасовиськах.
  • Не пийте воду із відкритих джерел та із мереж водопостачання після офіційного оголошення радіаційної небезпеки, колодязі накрийте.
  • Уникайте тривалого перебування на забрудненій території.
  • У приміщеннях, щодня робіть вологе прибирання, бажано з використанням миючих засобів.
  • У разі перебування на відкритій, забрудненій радіоактивними речовинами місцевості, обов’язково використовуйте засоби захисту: для захисту органів дихання – протигазом, респіратором, ватно–марлевою чи протипиловою пов’язкою, зволоженою марлевою пов’язкою, хустинкою або будь–якою частиною одягу; для захисту шкіри – спеціальним захисним одягом типу ОЗК, плащем з капюшоном, накидкою, комбінезоном, гумовим взуттям і рукавицями.
  • Перед початком проведення санітарної обробки і після неї необхідно пройти дозиметричний контроль.

Дії населення при проживанні на місцевості з підвищеним радіаційним фоном

При аваріях (катастрофах) на радіаційно–небезпечних об’єктах частина території може опинитися в умовах підвищеного радіаційного зараження. Головну небезпеку для людей на такій території становить внутрішнє опромінення внаслідок потрапляння радіоактивних речовин всередину організму з повітря, що вдихається та при прийомі харчів та води.
В цій ситуації необхідно суворо дотримуватися заходів радіаційної безпеки і санітарної гігієни.
При роботах на відкритій місцевості, під час проїзду в транспорті для захисту органів дихання необхідно використовувати респіратор типу «Лепесток», Р–2, У–2К, ватяні марлеві пов’язки, цивільні протигази. Ці засоби індивідуального захисту органів дихання можна на використовувати в житлових і адміністративних приміщеннях, в тиху безвітряну погоду, після дощу. Для уникнення ураження шкіряних покривів необхідно використовувати плащі з капюшонами, накидки зі щільної тканини або поліетиленової плівки, комбінезони, гумову взуття, рукавиці, а при наявності і захисний спеціальний одяг. Максимально обмежте час перебування на відкритій місцевості.
Всі вікна в будинку закрийте плівкою, вхідні двері обладнайте м’якими шторами. Закрийте димоходи, вентиляційні віддушини. Килимові доріжки і килими згорніть. М’які меблі накрийте чохлами, столи – плівкою або клейонкою. Перед вхідними дверима поставте ємність з водою і поруч розстеліть килим. Перед входом в приміщення взуття мийте, верхній одяг витрушуйте і чистіть вологою щіткою.
Водозабірні колонки обладнайте наметами і підвищеннями. Воду вживайте тільки з перевірених джерел. Ретельно мийте руки перед їжею. Продукти зберігайте в скляній тарі або в поліетиленових пакетах, в холодильниках. Сільськогосподарські продукти з індивідуальних господарств, особливо молоко, зелень, овочі, фрукти вживайте в їжу тільки за рекомендаціями органів охорони здоров’я. Не збирайте в лісі ягоди, гриби, квіти
Суворо дотримуйтесь правил особистої гігієни. У всіх приміщеннях, що призначені для перебування людей, кожний день робіть вологе прибирання з використанням миючих засобів.

4. ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ НАСЕЛЕННЯ ПРИ ДІЇ СИЛЬНОДІЮЧИХ ОТРУЙНИХ РЕЧОВИНАХ

Аварії (катастрофи) на підприємствах, транспорті та продуктопроводах можуть супроводжуватися викидом (виливом) в атмосферу та прилеглу територію сильнодіючих отруйних речовин (СДОР), таких як чадний газ, природний газ, метан, азотна кислота, аміак, хлор, сірководень.

Дії у випадку загрози отруєння СДОР

  • почувши сигнал «Увага всім!» уважно прослухайте інформацію по радіо чи телебаченню;
  • при оголошенні небезпечного стану не панікуйте;
  • попередьте сусідів, допоможіть інвалідам, дітям та людям похилого віку;
  • вжийте заходів для зменшення проникнення отруйних речовин у квартиру (будинок, щільно закрийте вікна та двері, щілини заклейте;
  • підготуйте запаси питної води в герметичний посуд чи ємності; приготуйте найпростіші засоби санітарного оброблення (мильний розчин для миття рук);
  • при виході з будинку вимкніть джерела енерго–, водо– та газопостачання, візьміть підготовлені речі, документи, одягніть засоби індивідуального захисту.

Дії після зараження місцевості СДОР
Виходьте із зони зараження в бік. Протилежний напрямку вітру, та обходьте тунелі, яри, лощини.
При підозрі на ураження СДОР уникайте будь–яких фізичних навантажень, пийте велику кількість рідини та зверніться по допомогу до медичного закладу.
Вийшовши із зони зараження, зніміть верхній одяг, ретельно вимийте очі, ніс та рот, по можливості прийміть душ.

4.1. АЗОТНА КИСЛОТА

Незважаючи на значну небезпеку, азотна кислота незамінна при виробництві багатьох барвників, лікарських препаратів, пластичних мас, вибухових речовин тощо. У зв`язку із великою окислювальною здатністю вона застосовується як окисник замість кисню у реактивних двигунах, забезпечуючи ефективне згорання ракетного палива.
Азотна кислота – безбарвна рідина з різким запахом, легко кипить, частково розкладаючись, при 860 С. З водою вона змішується у всіх відношеннях, не стійка і під впливом світла чи нагрівання розкладається у напрямі, зворотному наведеному рівнянню. Азотна кислота належить до сильних кислот. Вона також є сильним окисником. Якщо міцна азотна кислота потрапляє на горючий матеріал (тирса, стружки і т.п.), то він може загорітися (само загорання). Коли краплина міцної азотної кислоти попадає на шкіру, то утворюється виразка або залишається незмивна жовта пляма в результаті її взаємодії з білками. Цей же розчин кислоти випалює дірки в одязі.
При попаданні кислоти на тіло її потрібно змивати великою кількістю води, а потім нейтралізувати розчином питної соди.
Пам`ятайте! З азотною кислотою треба поводитись дуже обережно!
Перша медична допомога при отруєнні азотною кислотою: в разі отруєння цією кислотою категорично забороняється промивати шлунок. Це може тільки сприяти блювоті і попаданню кислоти в дихальні шляхи. Шлунок промивають за допомогою спеціального зонду. Із шкіри, очей, губ кислоту змивають великою кількістю води (1 – 2 л).
Дуже небезпечним є отруєння парою кислоти і оксидами азоту (нітрогазами). Воно приводить до катарів верхніх дихальних шляхів, бронхітів, руйнування зубів. У потерпілих при хронічному отруєнні спостерігається порушення обміну речовин, м’язова серцева слабкість, нервові розлади, пониження кров`яного тиску, набрякання кінцівок. При гострих отруєннях картина захворювання ускладнюється.

4.2. АМІАК

Аміак (NH3) – безбарвний газ з характерним різким запахом «нашатирного спирту». При звичайному тиску він твердне при температурі –780С і скраплюється при – 380С.
Аміак майже вдвічі легший від повітря. Добре розчиняється у воді, утворюючи лужний розчин. Одна частина води поглинає 750 частин аміаку. Суміш аміаку з киснем 4:3 вибухає
10 % розчин аміаку надходить у продаж під назвою «нашатирний спирт», який широко використовується у медицині та побуті. 18–20 % розчин називається «аміачною водою» і використовується як добриво. Аміак використовують при добуванні азотної кислоти, мінеральних добрив, світлокопіювальних елементів на основі діазосполук. Рідкий аміак використовують як робочу речовину холодильних машин. Перевозиться аміак в зрідженому стані під тиском. Коли попадає в атмосферу – димить. Речовина добре розчиняється у воді, тому забруднює водойми у випадку проникнення його у водне середовище.

Гранично допустимі концентрації (ГКД) аміаку – у повітрі населених пунктів встановлені в таких межах:

  • середньодобова і максимально разова – 0,2 мг/м3;
  • в робочому приміщенні виробничого підприємства – 20 мг/м3.

Запах може бути відчутний при концентрації – 40 мг/м3.
Якщо ж його концентрація в повітрі досягає 500 мг/м3, то він – шкідливий при вдиханні (можливі смертельні випадки).

Ознаки отруєння
Аміак викликає пошкодження органів дихання, при цьому з’являються сильне серцебиття, порушення частоти пульсу.
Пари аміаку дуже сильно подразнюють слизову оболонку, викликають нежить, кашель, почервоніння і різі в очах, причому відбувається посилене виділення сліз. У випадку попадання рідкого аміаку і його розчинів на шкіру виникає свербіння та опіки, можливе обмороження. При важкому отруєнні – нудота і блювота, порушення координації руху, маревний стан. Смерть може настати від серцевої недостатності і набряку легень.

Перша допомога
Ураженого необхідно винести на свіже повітря. Забезпечити тепло і спокій. Зробити інгаляцію зволоженим киснем або теплою водяною парою з розчином соди. Шкіру та очі промити водою або 25 % розчином борної кислоти протягом 15 хвилин. Змастити вазеліном або олією, або маззю Вишневського чи пеніціліновою. Накласти стерильну пов’язку. При необхідності зробити штучне дихання.

Захист
Захист органів дихання від аміаку забезпечують фільтруючі промислові та ізолюючі протигази, газові респіратори і протигази марки «КД» (коробка сірого кольору). З метою захисту органів дихання використовуються респіратори таких марок: РПГ–67КД, РУ–60М–КД. Максимально допустима концентрація при використанні фільтруючих промислових протигазів рівна 750 ГДК (15000 мг\м3). Вище неї повинні використовуватися тільки ізолюючі протигази. Для респіраторів ця доза не повинна перевищувати 15 ГДК.
При ліквідації аварії на хімічно небезпечних об’єктах, коли концентрація аміаку невідома, роботи повинні проводитися тільки в ізолюючих протигазах. Щоб попередити попадання аміаку на шкіру, слід використовувати захисні костюми, гумові чоботи та рукавиці.

Перша медична допомога при отруєнні аміаком
Якщо ж ураження аміаком відбулося, слід як найшвидше винести потерпілого на свіже повітря; перевозити потрібно в лежачому стіні. Потерпілому необхідно забезпечити тепло та спокій, давати дихати зволоженим повітрям (інгаляція). При зупинці роботи легенів не можна робити штучне дихання. Шкіру і очі необхідно промивати водою не менше 15 хвилин, 1 % розчином борної кислоти. Очі закапувати 2–3 краплями 30 % розчину альбуциду, в якому є тепле оливкове масло.
При розливі рідкого аміаку і концентрованих його розчинів не можна доторкатися до розлитої рідини. При інтенсивному розливі розлиту речовину огороджують земляним валом, а місце розливу нейтралізують слабким розчином кислоти, промивають великою кількістю води.

4.3. ХЛОР

Хлор – це зеленкувато–жовтий газ з різким запахом, є сильним агентом окислення, а також сильнодіючою отруйною речовиною. Хлор у 2,5 рази важчий за повітря. Температура кипіння – 34.60С. Випаровуючись в атмосферу, утворює білий туман, який стелиться по землі і збирається у підвалах, долинах, ярах. При попаданні в легені спричиняє різкий біль за грудиною, сухий кашель, задихання і набряк легень.

Перша медична допомога при отруєнні хлором
На потерпілого необхідно надіти протигаз, винести із небезпечної зони, при необхідності зробити штучне дихання «з рота в рот». При кашлі дають випити тепле молоко з содою, вдихати кисень, або нашатирний спирт. Зі шкіри слизових оболонок хлор знімають тампоном, змивають уражену поверхню чистою водою з милом. Очі промивають 2 % розчином соди. Дегазація проводиться лужними та водними розчинами гашеним вапном, водою.

Захист
Промислові фільтруючі протигази марок «В» і «М», цивільні, військові та дитячі протигази (30–100 хвилин). Захисні дитячі камери. Респіратор «Пелюстка». 5–6 шарів тканини просочити водою або 2 % розчином питної соди. При концентрації хлору у повітрі більше ніж 8мг/л використовують тільки ізолюючі протигази. У критичних ситуаціях, при відсутності засобів індивідуального захисту, піднятися на висоту не менше 3–х метрів.

5. ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНІ ПРЕДМЕТИ

З часів другої світової війни до нашого часу залишилось багато вибухонебезпечних предметів (авіаційні бомби, снаряди, інженерні і артилерійські міни, гранати, набої тощо). Як правило вони лежать в землі. Крім того, цей небезпечний «арсенал» щороку поповнюється боєприпасами з військових полігонів наших часів.
Головну небезпеку в таких «скарбах» несуть пристрої для ініціювання вибуху основної маси вибухівки боєприпаси. Від вологи та тривалого перебування в землі, при взаємодії металу та вибухівки утворюються хімічні сполуки – пікрати, які несуть в собі основну небезпеку (зовні вони мають вигляд білих порошкоподібних наростів).
Пікрати вибухають навіть від невеликого тертя, маленької іскри, незначного удару. Тому, якщо Ви випадково виявили вибухонебезпечний предмет, до нього не можна навіть торкатися – це дуже небезпечно!

При виявленні вибухонебезпечних предметів потрібно дотримуватися наступних правил:

  • не розбирати і не піднімати знайдені вибухонебезпечні предмети;
  • відгородити місце де знаходиться вибухонебезпечний предмет;
  • нікого не допускати до цього місця, організувавши біля нього постійне чергування до прибуття представників відповідних служб;
  • повідомити органи влади, міліцію, військовий комісаріат, управління (відділ) з питань надзвичайних ситуацій.

Виявлені вибухонебезпечні предмети знищуються підриванням на місці або в спеціально відведених місцях піротехнікам або підготовленими до цього саперами.

Переглядів: 4565
При використанні матеріалів з сайту посилання на www.kmkp.in.ua обов'язкове.